Штурми вже не ті, що були раніше. Зайти в село і планомірно переходити від хати до хати більше не вийде. Небо «брудне» від дронів. Будь-який зайвий шум — і по вас починають крити з усіх боків.
Про це з власного досвіду розповідають бійці 141-ї бригади Богдан («Фізрук») та Едуард («Квадрат»). Для них це не просто адреналін, а важка робота, яку треба робити, щоб очистити землю від ворога.
Подивитись повну історію хлопців можна в нашому інтерв’ю:
Шляхи на фронт у всіх різні. Хтось приходить із тилової частини, свідомо перевівшись через СЗЧ у бойовий підрозділ, бо не знаходив себе в тилу. Тепер доводиться тягати на собі кілограмові антидронові костюми.
На нулі штурмовики стикаються з різним ворогом.
«Є такі моменти, що вони просачуються в села. Там ідуть непрості, навчені, які знають поставлені їм задачі, і з ними непросто воювати. Але мені доводилося брати в полон і тих, які сидять в окопах голодні та перелякані. З ними простіше, вони особливо воювати не хочуть», — розповідає Фізоук.
Іржавий автомат і вода з порожніх пляшок
Хлопці пригадують моменти, коли вижити здавалося нереальним. Якось групу затисли в хаті. Росіяни ходили просто по двору за кілька метрів. Вийти неможливо — відразу розберуть будівлю.
«Мурік стогне, хоче випити. А вийти не дають. Я десь по крапельці воду збирав, із бутилок 50 зливав у кришечку, щоб йому губи хоч змочити» – згадує Фізрук
Інша жорстка історія сталася під час переправи через річку. Течія була настільки сильною, що штурмовик застряг ногами між камінням і ледь не потонув. Свою зброю втратив, виліз на ворожий берег лише з рацією. Довелося йти так близько п’яти кілометрів, поки не знайшов у багнюці чийсь старий автомат.
«Він там весь заржавілий. Але стрельнув — і все, перезаряджав нормально. Пів року може лежати цей автомат, але він буде працювати як новий» – з посмішною розповідає Квадрат
Як у кіно
На штурмах буває все. Під час одного з виходів бійця зачепило одразу трьома FPV-дронами — прилетіло в коліно та руку. Він передав своїм відходити, а сам добирався повністю чорною, випаленою посадкою до восьмої вечора. Потім ще добу довелося переховуватися в каналізації. Але зрештою всі вийшли.
Згадують штурмовики й ситуацію, коли групу затисли в будинку.
«Нас спалили. Почали розбирати, вже й потолок обвалився, не знали, куди діватися. Нам кажуть: чекай, зараз дими скинемо. Виходжу на вулицю і бачу — все село в диму. Я таких димів ніколи не бачив, як у фільмі було», — Квадрат».
Завдяки цій завісі вони змогли непомітно відійти, поки ворог розбирав порожні стіни. Там, на передовій, постійно страшно. Але коли немає виходу, ти просто розраховуєш на того, хто поруч, і робиш свою справу.
«Ті відчуття, які там отримуєш, ніде більше не виходять. Коли вже немає виходу, то навіть якось сумуєш за цим. У житті таке не купиш ні за які гроші», — «Фізрук».
