У кожного військового на позиції хтось живе: пес, кіт, качур — «хто що зловив собі». І ці тварини хворіють. У 141-й бригаді на такий випадок є двоє людей, до яких ідуть із будь-якого підрозділу.
«Плазма» і «Вікінг» — санітарні інструктори евакуаційного відділення медичної роти. У цивільному житті обидва були ветеринарними лікарями.
Подивитись повну історію можна в нашому відео:
Колега, який став побратимом
Обидва вчилися у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Ґжицького, обидва працювали в комунальному підприємстві «ЛЕВ». Один лікував котів і собак у клініках, інший мав досвід і з хижими тваринами. На війну прийшли разом.
«Дуже круто, коли в тебе є колега на роботі, а потім він стає ще й побратимом»
Тварини поруч із ними були завжди. Зараз у них троє котів: «двоє тут, третя — інтроверт». На одному з напрямків до напівзакинутої хати, яку вони облаштовували під зиму, просто прийшла собака.
«Ми такі: та ні, будемо ігнорувати. Вона така: та ні, я буду з вами жити. Виявилась собака троянська — згодом їх стало семеро. Собака і шість цуциків. Ми всіх прилаштували»
Бартер в армії
Ветеринарія на фронті вимагає того самого, що й у клініці: умов, інструментів, препаратів. Умов немає. Інструменти возять із собою — не один набір. А далі працює досвід.
«Хлопці кажуть: у нас автомобіль поламався, а ти маєш бути мобільним. Бартер в армії: ми беремо ту кішку, стерилізуємо, вони ремонтують машину. І так це відбувається насправді»
Операції роблять у звичайній хаті: протерли, продезінфікували, маски, стерильні рукавички. «Стерилізуємо без ускладнень. Вирішує досвід і правильна організація процесу». Звертаються не лише зі стерилізацією — з інфекційними й паразитарними хворобами, бо тварини, які прибиваються до військових, здебільшого не вакциновані.
Коза, яка врятувала життя
Коли село почали обстрілювати з артилерії, люди масово виїжджали й лишали тварин. Сусідка через дорогу прийшла попрощатися: «Хлопці, я виїжджаю, в мене в сараї коза вагітна — що хочете, то з нею й робіть». Медикам саме дали точку, куди треба було перебратися й оглянути її під новий стабілізаційний пункт.
«Все спакували в машину і вирішили забрати одразу козу. Зайшли по козу — дивимося, там кури контужені: сидять, не ворушаться. Погрузили їх у коробку, ще й півня взяли. П’ять курей, один півень. І той час, який ми потратили на козу… Заїжджаємо в інший населений пункт — починається авіаобстріл, кілька КАБів падає, і один прилітає в те приміщення, в якому ми мали бути»
Коза виявилася троянською теж: народила козенят. Козу з козеням прилаштували, покинутого пса Фіді з тієї ж хати — також, «у дуже гарні умови».
Кіт, який чекає у своєму ліжечку
Покинуті тварини в селах шукають людей — вони істоти соціальні. І знаходять військових. Найважче, кажуть медики, у населених пунктах, які «розбирають КАБами, стирають».
«Заходиш у розбомблений повністю будинок — і там десь м’явкає кіт. Лежить у своєму ліжечку і чекає, щоб люди повернулися. Цих котів треба евакуювати. А поки чекаємо евакуації, їх треба чимось годувати»
З кормами допомагають друзі: ЛКП «ЛЕВ», де вони колись працювали, компанії «Текслайк» і «Кормотех».
Наприкінці розмови «Плазма» і «Вікінг» просять про одне. Не для себе.
«Забирайте тварин, яких евакуюють. Прилаштовуйте в свої домівки. Вони ж дарують тепло і любов»
